Не бажано використовувати рушники під ноги молодим, на яких зображено птахів та квіти (символи вірності, життя, молодості та кохання), а їх топтати ногами не бажано. Цей рушник найкраще підходить під коровай. Найкраще розпочинати вишивати рушник з центру, рухаючись від нього у всі напрямки. Відповідно орнамент ляже рівномірно. Тобто шукаєте центр в ширині тканини (канви) й так само центр схеми.
Отже, орнамент вибрали, матеріал купили, тепер - до роботи! Процес вишивання весільного рушника має свої правила, що визначаються стародавніми канонами.
Перше основне правило: весільні рушники кожна дівчина має вишити власноруч. Людина, що вишиває, повинна знати зміс символів, має бути сама доброзичливою, і вишивати його з добрими намірами. А замовляючи рушник кому б то не було іншому, майбутня дружина ризикує внести в майбутнє свого подружнього життя чужі думки та бажання, які можуть бути і не добрими. Та й вишиваючи власноруч, слід пильнувати за власним настроєм і не допускати поганих думок. Якщо ж під час роботи на вас надходять негативні емоції - краще відкласти її на деякий час і повернутися до вишивання тоді, колди настрій покращиться.
Друге основне правило стосується вибору матеріалу. Весільний рушник не повинен мати обрізаних країв. Досить часто зустрічаються обрізані рушники, в яких довга сторона оброблена мережкою або просто підрублена. Такий рушник не слід використовувати для весільних обрядів. Зовсім не припуситимим є вишивання весільного рушники на двох з шитих між собою шматках полотна. Найкраще вишивати весільний рушник на цільнотканомуполотні.
Якщо в роботі трапляються дрібні огріхи, то їх не потрібно випорювати, щоб не вносити плутанину в свою долю. Проте все ж слід ставитися відповідально до роботи. Наші предки вважали, що коли лицьова сторона виробу гарна, а зі звороту перетягнуті нитки і стирчать вузли, то й життя буде про людську око.
Хай знання та використання цих правил допоможе Вашій сім"ї бути щасливо!
Комментариев нет:
Отправить комментарий